1. Педагогічне спостереження.
Щоб спостереження було науковим і
при цьому психолого-педагогіч-ним, воно має відповідати таким вимогам:
а) цілеспрямованості
(що спостерігати, що фіксувати);
б) об’єктивності
(фіксувати не свої припущення, а об’єктивну типову інформацію);
в) системності
та систематичності;
г) упорядкованості
та простоті фіксації необхідних результатів.
Аналіз
методу:
Позитивне
|
Недоліки
|
Висновок
|
– дає змогу
одержувати інформацію про вчителя за будь яких ситуацій;
– не вимагає
складної підготовки, доступний;
– дає змогу
вивчати вчителя без експериментального дослідження, аналізувати його діяльність,
поведінку в звичайних умовах
|
– метод
пасивний;
– метод досить
трудомісткий щодо фіксації інформації можна упустити суттєве;
– спостереженню
піддаються, як правило, тільки зовнішні прояви;
– значні
затрати часу (багаторазове повторення)
|
Не є
самостійним методом в педагогічній діагностиці, реалізується разом з іншими
методами як анкетування, бесіди тощо
|
2. Анкетування.
За допомогою анкетування можна
одержати емпіричний матеріал про вчителів. Будь – яка анкета складається за
певними правилами системи запитань, кожне з яких логічно зв’язано з метою
дослідження (діагностування).
Анкети
поділяють за:
Змістом
|
Функціями
|
Формою
|
– факти;
– характеристика
колег, подій та інше;
– суджень, намірів;
– самооцінювання
тощо
|
–– запитання – фільтри
із функцією, що відсіває (тобто відповідають не всі);
– контрольні чи
перевірочні запитання, основна функція яких – перевірити достовірність
інформації тощо
|
– відкритті
(прямі запитання – вільна відповідь);
– закриті, в
яких до запитань дані відповіді у формі «так», «ні», «не знаю» і т.п. (вчитель
вибирає одну з них)
|
Запитання
анкет мають задовольняти ряду вимог, а саме:
а) запитання
закритих анкет мають передбачати відповідь тільки в одному плані чи один вибір
із кількох;
б) небажане
пропонування запитань, що вимагають моральної чи соціальної оцінки особистих
якостей;
в) запитання
мають бути лаконічними, чіткими, точними та зрозумілими;
г) на
виявлення однієї характеристики має бути спрямовано кілька запитань, що
передбачають відвертість відповідей;
д) в
анкеті бажано мати запитання як у прямій, так і непрямій формі, особисті, так і
безособові;
ж) на
початку анкети бажано пропонувати нескладні запитання, потім складні (судження,
оцінки), на завершення – знову нескладні.
Аналіз методу:
Позитивне
|
Недоліки
|
Висновок
|
– масовість
вивчення;
– значна
швидкість одержання інформації;
– нескладне
опрацювання результатів;
– можливе
використання математичних методів аналізу даних;
– можливість
фіксування будь-яких питань;
– зручні
способи фіксування результатів
|
– не дає змогу одержати достовірну інформацію у повному
обсязі;
– важко
розрахувати на повністю відверті відповіді стосовно суттєвих питань(об’єктивність);
–
здобуту інформацію не можна вважати остаточною
|
В
діагностуванні може бути як допоміжний метод одержання інформації
|
3. Бесіда – метод
одержання інформації досить широкого діапазону в процесі безпосереднього
спілкування з вчителем. Може проводитись як у вільній, так і регламентованій
формі.
Чітка постановка мети бесіди та
завчасна підготовка запитань допомагає її найбільш цілеспрямувати і здобути
необхідну інформацію.
Аналіз методу:
Позитивне
|
Недоліки
|
Висновок
|
– прямий
контакт з учителем;
– можливість
враховувати його реакцію, змінювати запитання тощо, тобто широта маневру;
– має більш
індивідуальний характер.
|
– складність
фіксації;
– невисока
можливість одержання об’єктивної інформації;
– розрахунок на
відвертість, що не завжди справджується.
|
Кращий
результат – в поєднані бесіди з елементами дискусії. В більшості випадків
доцільне поєднання педагогічного спостереження з бесідою.
|
4. Рейтингова
система оцінювання професіоналізму вчителя (шляхом збору суджень експертів) вимагає:
а) зручної системи оцінювання, відповідності
шкал (оцінні шкали);
б) порівняння окремих показників
один з одним (шкала ранжування).
Так, вчителів методоб’єднання
розташовують в ряд за рівнем, наприклад, їх активності в методичній роботі,
стану викладання предмета та інше. На цій основі кожний вчитель одержує певний
ранг (ряд), а члени об’єднання ранжуються за оцінювальним показником.
5. Незалежні характеристики (метод отримання інформації). За
його допомогою можна дістати загальну оцінку професіоналізму педагогічного
працівника. Вимоги до методу: чіткість, усвідомлення завдань, анонімність,
мінімум витрат часу, варіативність. К. М. Старченеко пропонує один із
варіантів одержання такої інформації.
Опрацювання анкет: визначається середній показник.
Наприклад, з фахової підготовки більшість колег оцінили конкретного вчителя як
середній рівень. Звичайно, що у наступних індивідуальних бесідах можна вияснити
мотиви чи причини даної оцінки.
6.
Тестування (як
метод) – це фактично усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими
контрольними запитаннями чи завданнями з метою одержання високого рівня
достовірної інформації з важливих аспектів професійної компетентності
педагогічних працівників.
В сучасному педагогічному
діагностуванні нерідко використовуються комплексні самостійні та контрольні
роботи, розв’язування педагогічних ситуацій та їх обґрунтування, моделювання чи
проектування педагогічних процесів.
У процесі діагностування професійної компетентності
(за К.М. Старченко) доцільним є використання трьох груп методів.
1. Інформаційно-констатуючі: педагогічне
спостереження, бесіди та інтерв’ю, анкетування, рангування;
2. Оцінюючі (рейтингові): експертна оцінка, незалежні
характеристики, самооцінка;
3. Продуктивні: педагогічний аналіз результатів
професійної діяльності, тестування.
Анкетування вчителів з основних
проблем навчально-виховного процесу варто проводити щорічно в квітні-травні.
Аналіз зібраних матеріалів дасть можливість виявити
групи вчителів, які визначили для себе перелік утруднень і потребують навчання,
методичної допомоги; педагогів, які мають високий рівень професійної
підготовки, оволодівають інноваційними технологіями та цілеспрямовано
впроваджують їх у процесі навчальної діяльності; створити динамічні об’єднання
учителів для вирішення термінових проблем, пов’язаних з навчально-виховною
діяльністю закладу освіти.
За результатами діагностування організатори методичної
роботи через методичні технології (школа перспективного педагогічного досвіду,
школа молодого вчителя, школа педагогічної майстерності, майстер-класи, творчі
групи), через різні форми методичної роботи (творчий звіт учителя, творчий
портрет учителя, самоосвіта, науково-практична конференція,
оперативно-методична нарада, групова та індивідуальна консультація, семінар,
бесіда, дебати, дискусія, дидактична гра, ділова гра, методичний (аукціон,
фестиваль, турнір), взаємовідвідування уроків, відкритий урок, методична декада
і інші) реалізують систему неперервної педагогічної освіти.
