ПРИТЧА АБО КАЗКА ПРО НАВЧАННЯ

    Жив-був  хлопець на ім’я – Учень. Поставив Учень  собі мету - навчитися всього й неодмінно в найкращих учителів світу. Учився він сумлінно і завжди був кращим серед інших учнів. Але якось він зрозумів, що в цього Вчителя  навчитися більше нічого і треба прощатися. Прощаючись, він запитував у свого Вчителя, кого той міг би порекомендувати як найкращого вчителя у світі, і щоразу чув у відповідь, що не має рівних Найбільшому Вчителеві Вонгу. Однак живе він дуже далеко: п'ятнадцять років потрібно тільки для того, щоб дійти до житла Вонга. Після того Учень отримував  відомості про інших учителів, дуже хороших, які живуть не так далеко, і йшов учитеся до них.

  
  Минали роки. Учень став зрілим чоловіком, якому час і самому стати Великим Учителем. Але не міг він сказати, що вчився у Великого Вчителя Вонга. А оскільки Учень навчався в усіх, крім Вонга, вирішив він будь-що дійти до нього і вчитися в нього.

    Минуло 20 років, перш ніж Учень добрався до вершини Гори Мудрості, де стояла хатина Великого Вчителя Вонга, і застав його присмерті. Кинувся Учень до Вонга і почав молити його відкрити перед смертю головну таємниці - навчити, як стати Найбільшим Учителем. Вонг з останніх сил  піднявся над ложем і сказав так тихо,  що ледь можна було розібрати слова:

-         Ти прагнеш знати мою головну таємницю?

-         Так, так!- повторював у нестямі Учень.

-         Ну, то знай,  нещасний, що нікого й нічого навчити не можливо!-прохрипів Великий Учитель  Вонг і віддав Богу душу.

А Учень ще довго сидів на вершині Гори Мудрості, міркуючи над останніми словами Вонга і розводив у розпачі руками, тому що не розумів змісту сказаного.

Минуло ще 20 років. Великий Учень, сивий, в оточенні численних правнуків, сидів на улюбленій лавочці з чорного дерева і спостерігав, як діти грають у шахи. А потім  звернувся до наймолодшого з них із запитанням:

-         Хто навчив тебе цієї гри?

Шалені іскорки блиснули в очах хлопчиська, і він відповів сміючись:

-         Я сам захотів і навчився сам!

 Гірко заплакав Великий Учень і в одну мить став великим учителем, тому що зрозумів нарешті зміст слів Майстра.